Осколково-фугасна граната RG-4

Граната RG-4 розроблена у 1950-х роках. Це розвиток гранати RG-34 (1934 року). Вона, своєю чергою, є результатом осмислення досвіду застосування ручних гранат під час Першої світової війни. Тоді використовувалася велика кількість виробів із ударними підривачами. Виникали проблеми як із надійністю спрацювання, так і з безпекою військовослужбовців, які їх застосовували. Фіксувалися численні спрацювання при випадковому випусканні з рук під ноги, а також від ударів об стінки окопів — як під час замаху, так і при ударі об бруствер перед тим, хто кидає.

Граната належить до наступальних, має відносно невеликий ефективний радіус ураження 5-10 м.

Може комплектуватись осколковою сорочкою яка надягається на нижню частину гранати, що робить її оборонною та збільшує ефективний радіус ураження до 20–25 м (радіус убивчої дії уламків до 200 м).

Будова гранати RG-4

Граната RG-4 зовні нагадує консервну банку - високий циліндр із закатаною кришкою. Посередині корпус у кілька витків обмотаний тонкою латунною стрічкою. Чеки зафіксовані шпилькою з кільцем. Є додатковий запобіжник у вигляді пломби.

Усередині корпусу розміщені дві тонкостінні гільзи із зарядами вибухової речовини. На одній встановлено капсуль із детонатором, на іншій - голка (накольник). У транспортному положенні гільзи розташовані одна навпроти одної. У гільзу з голкою-накольником упирається пружина, на іншому її кінці - опорний місток. Від вивільнення підпружинений опорний місток утримують одразу дві чеки: одна у вигляді вилки, друга - у вигляді пластинки, на якій закріплена та сама тонка латунна стрічка. Чека-вилка і кінець стрічки зафіксовані застібкою з кільцем.

Застосування та принцип дії

Застосування:

1. Знімаємо транспортну пломбу.
2. Утримуємо гранату в руці так, щоб пальцями притискати запобіжну стрічку.
3. Іншою рукою беремось за кільце.
4. Обертальним рухом знімаємо застібку і висмикуємо чеку-вилку.
5. Після цього гранату кидаємо.

В момент кидка відпускається запобіжна стрічка з тонкої листової латуні. Вивільнившись, вона розмотується і на відстані приблизно 5–15 м висмикує другу чеку (пластинку). Після цього гільзу з голкою-накольником і другу гільзу з капсулем розділяє лише досить м’яка пружина.

При контакті з перешкодою будь-яким із торців частина з капсулем і детонатором рухаючись за інерцією стискає пружину та наколює капсуль голкою. Відбувається ініціювання детонатора. Підрив запускає проміжний детонатор (тетрил), який, у свою чергу, підриває основний заряд тротилу. Від вибуху заряду в одній гільзі спрацьовує і заряд у другій, де знаходиться голка.

При ударі або падінні боком гільзи із зарядами прогинають пружину вниз, і також відбувається контакт голки-накольника з капсулем.

Отже, RG-4 надійно спрацьовує при ударі будь-якою частиною. Лише капсуль, що вийшов з ладу через неналежні умови зберігання, може призвести до осічки.

Проте RG-4 має й очевидні недоліки.

По-перше, досить слабка осколкова дія. Зовнішній корпус виконаний із дуже тонкого металу. Лише навершя на одній із гільз виготовлене з товстішого металу і формує більш-менш ефективні уражаючі уламки. Зовнішній корпус і оболонки гільз із зарядами - тонкий листовий метал, який при вибуху дробиться на дуже дрібні фрагменти. Такі уламки не пробивають навіть щільний одяг на дистанціях понад 5–6 м.

Додавання зовнішньої осколкової сорочки (кільця з прорізами) робить RG-4 більш потужною, фактично оборонною гранатою.

Другий недолік - складність застосування на малих дистанціях, під час штурмів, боїв в окопах або при закиданні у вікна будівель (чи з них). Для вивільнення другої чеки граната має пролетіти приблизно 5–15 м, щоб розмоталась запобіжна стрічка. На коротких дистанціях цього може не статися: граната падає, притискає стрічку, чека залишається на місці, і спрацювання не відбувається. Цю особливість необхідно враховувати при використанні RG-4.