Протипіхотні міни ПОМ-1 і ПОМ-1С

Протипіхотні міни ПОМ-1 і ПОМ-1С (мал. 1 і ттх) протипіхотні осколкові кругового ураження, встановлюється засобами дистанційного мінування. Різниця між мінами ПОМ-1 і ПОМ-1С лише в тому, що ПОМ-1С має механізм самоліквідації.

Міна ПОМ-1 є копією американської міни BLU-42/B, що використовувалася у В'єтнамі в 74-75 роках. Призначена для виведення з ладу особового складу противника. Ураження людині або декільком наноситься осколками корпусу при підриві заряду міни в момент, коли людина зачепить один з восьми датчиків цілі (тонкі капронові нитки довжиною 4.5 метра кожна с якорями-грузиками на кінцях) і тим самим змінить положення міни. Міна може встановлюватися тільки на ґрунт засобами дистанційного мінування - ручними ПКМ-1, гелікоптерними ВСМ-1, авіаційними КМГУ, наземними мінними загороджувачами УМЗ, УМЗ-К. З них основним засобом є ВСМ-1. Можливість установки мін вручну непередбачено.

В кожному контейнері ВСМ-1 розміщується по 29 касет типу КСО-1 (мал. 2). В кожній касеті КСО-1 по 8 мін ПОМ-1. Всього гелікоптер Мі-8 (мал. 3) може нести 4 контейнери ВСМ-1, тобто 116 касет КСО-1 (928 мін ПОМ-1). Один гелікоптер Мі8 одним боєкомплектом ВСМ-1 (29 касет) встановлює мінне поле 2000х30 метрів. Ланка гелікоптерів встановлює мінне поле розміром 13.2 км х 30 м за 3-4 хвилини.

Основою авіаційної системи мінування ACM-ПOM-1C є контейнер типу КМГУ (мал. 4), в який завантажується 192 міни ПОМ-1С, і який може підвішуватись на фронтовий бомбардувальник Су-24 (7 контейнерів, 1344 міни), штурмовики Су-25 та Су-39 (6 контейнерів, 1152 міни). Також він може підвішуватись і до інших бойових літаків типу МиГ-29М (4 контейнера, 768 мін), МиГ-35 (4 контейнери, 768 мін), Су-30 (6 контейнерів, 1152 міни), Су-34 (6 контейнерів, 1152 міни), Як-130 (4 контейнери, 768 мін). Контейнер не скидається. Міни з нього вистрілюють назад із заздалегідь заданим інтервалом.

Після вильоту з касети, під дією потоку повітря міна отримує обертання. Для цього на корпусі є аеродинамічні крила. Відцентровий запобіжник відпускає дві хрестовини на нижній і верхній половинах корпусу, які утримують підпружинені якорі-грузики з дротами. Хрестовини відкидаються від корпусу, якорі-грузики під дією пружин вилітають з корпусу. Під дією відцентрової сили якорі-грузики відкидаються від корпусу на довжину дротів (мал. 5).

Після падіння міни на землю та зникнення відцентрової сили зворотній рух відцентрового запобіжника замикає контакти вогневого ланцюга. З цього моменту міна знаходиться в бойовому стані і починається відрахунок часу бойової роботи, який може складати від 1 до 40 годин (В середньому 20 годин). Вибух міни відбувається при зміні положення міни більше ніж на 15-20 градусів, в наслідок того, що солдат противника зачепившись за тонкий капроновий дріт неминуче зрушить міну з місця (мал. 6). По збіганню строку бойової роботи відбувається самонейтралізація міни способом короткого замикання джерела струму (ПОМ-1 цього не має, тільки ПОМ-1С). Після цього міна безпечна, але ніяких зовнішніх ознак (сигналів) самонейтралізації в конструкції міни немає.

Міна невитягуєма та розмінуванню не підлягає. Детонатор вбудований електроконтактний. Одна касета дає еліпс розсіювання 8-10 на 18-20 метрів (мал. 7), тому в межах цього еліпсу будуть розкидані вісім мін з однієї касети. Між мінами відстань в середньому 1.5-7 метрів. Натяжні нитки восьми мін багаторазово переплітаючись, забезпечують 100% ймовірність того, що солдат противника зачепиться за одну з ниток.

Боротьба з цими мінами можлива шляхом багаторазового проїзду по місцевості бронемашинами. Хоча міна і металева, але використовувати для пошуку металодетектор (міношукач) або щуп неможливо, тому що п'ятиметрові нитки виключають наближення до міни. Тралення мін закиданням кішок з мотузками вкрай небезпечне через те, що в силу високої чутливості вибух міни можливий вже в момент падіння мотузки на нитку міни. Здійснення проходів в мінних полях з мін ПОМ-1 за допомогою вибухових установок розмінування (УР-67, УР-77, ЗРП-2) дає хороші результати.

Міна має вражаючу силу співставну з ручною осколковою гранатою РГД-5, однак висока щільність мінування забезпечує практично 100-відсоткове ураження цілей. Недолік міни полягає в тому, що вони не підлягають тривалому зберіганню на складах, тому що через 5 років відбувається саморозряд джерел живлення, а заміна конструкцією міни не передбачена. Крім того, неприпустимо зберігання мін в неопалюваних сховищах (замерзають і виходять з ладу джерела живлення). Зберігати міни можливо тільки в південних районах країни. Другий недолік полягає в її надмірній чутливості. Якщо міни застосовуються на місцевості з високою травою, чагарником, то частина з них повисає на гілках або нитки лягають на високі травинки, гілки, під впливом вітру міни вибухають. Теж саме відбувається при потраплянні в сніг. При таненні снігу або внаслідок поступового просідання в пухкий сніг положення мін змінюється і вони вибухають.

Забарвлення

Зелене, сіре або коричневе.

Маркування

Стандартне, наноситься чорною фарбою на верхній напівсфері міни і містить:

- ПОМ-1 - шифр міни.

- 912-78-82 - шифр заводу виробника - номер партії - рік виготовлення.

- ТГ-40 - шифр спорядження.